Український гумор в Італії

 УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР В ІТАЛІЇ :

А нам завидують там, земляки !

Сіла пані у машину
Очі закотила –
Узяв мене італієць,
Щоби відпочила…
А до того, добрі люди,
Я ся наробила –
Свого діда зранку-рано
Три години мила.
Розвіз пупу по матраці,
За вухом, на носі…
Хоч «ровесник» в катетері –
Дід рахує гроші!
Боже любий, що робити
З Тобов тепер маю?
Роблю в тебе день і ніч я –
Варю, прибираю…
Взяла діда попід руки
Веду його в баню
І на вазу посадила –

Біде, - називаю.
Мию руки, мию ніс я,
Груди протираю

Добратися треба нижче,

А як – я не знаю.
Сеньйор сидить тай сміється,
А я мию вуха…
Він як дитя тиче в пупок –
Лоскоче і чуха…
Чухай, чухай, я думаю,
Ти не розумієш,
Бо в катетер ти пісяєш,
Що тепер ти вмієш…
Дід бере ня за дві грудки
Плямкає, бурмоче…
А я мию і не знаю,
Чого сеньйор хоче…
Взяла в руки «ровесника» -
Треба й його мити…
А сеньйор стогне і сміється,
Хоче ня любити.
Боже, діду, що ти можеш,
Тряси головою…
Сама його притискаю
В шампунь із водою.
Дід регоче:
- «Bravo, bravo!Piu, ріu, miа donna!»
А мені вже під очима
Зайшла луна чорна.
В рукавицях мию йому«Ровесника» мліло,
А дід стогне, весь напрягся,
Хоче, щоб боліло!
Губи натяг в поцілунку,
Руки простягає,
Хоче чогось він від мене,
Халат піднімає.
Діда вдарила, скричала,
Малом не зомліла,
Бо захотів старий сеньйор
Українського тіла!
Діду років дев’яносто –
Пам’яті не має,
А халата він ще вправно
Мені піднімає!
Як би видів мій чоловік
Отую картину –
Вигнав б мене швидко з дому
І рідну дитину.
Не повірив би насправді,
Що так діда мию
І тримаю, коли треба,
Під руки й за шию…
А я мушу це робити
Й катетер вставляти –
Треба гроші всі додому
Звідси посилати.
Бо там вчаться мої діти,
Чоловік чекає,
А тут сеньйор в 90-сто
Мене обнімає…
Не смійтеся, українці,
Із мене такої,
Бо направду, усі ми тут
Не з доброї волі.
У кожної тут є свої
Горенько-сеньйори,
Лиш у всіх нас розійшлися
Напрямки-дороги.
І, направду що повезло,
Я собі думаю,
Бо сеньйора – не сеньйору
Тут я доглядаю!
Платять гроші та ще й «пахне»
Всю ніч «чоловіком»,
А, що старий, то дурниця!
Бо молодий віком
Як би притяг ня до себе –
Я б його не била,
А, як свого чоловіка,
Згадала й … любила…
Бо вже роки запізнілі
Три з дідом ночую
І повірте що, як жінка,
В потребі хворую…
Хоч читаю на Маліно
Наші я журнали…
Телевізор не дивлюся,
Бо їхні канали
Дід не любить, бо в немочах
Він на «те» страждає,
А катетер в «цім» сеньйору
Вже не помагає.

Травень 2005 р.,

Camnago Провінція Монца і Бріанца біля Мілану, Італія

Факадей-Тимчук Наталія Ів. 

(... за розповідями землячок в Італії)